Інтерв'ю з головою апеляційного суду Чернівецької області Миколою Олійником у газеті "Буковинське віче"

Інтерв’ю голови апеляційного суду Чернівецької області

Миколи Олійника газеті «Буковинське віче»

Сьогодні наша держава – у стані внутрішніх постреволюційних синдромів, зовнішньої кремлівської агресії та на порозі виборів. Суспільство у стані катарсису.  А як  діє у такій ситуації судова гілка влади – про це наше інтерв’ю  з головою апеляційного суду Чернівецької області Миколою Олійником.

- Миколо Васильовичу, розкажіть, будь ласка, які негативні процеси відбувались в судовій владі при правлінні Януковича?

- За останні роки довіра до судової влади планомірно знищувалась. Це відбувалось завдяки багатьом чинникам, серед яких основними є: значний вплив на суддів зі сторони високопосадовців, відсутність позитивної інформації в ЗМІ про стан правосуддя в Україні та специфіки судової системи. По-перше, ні для кого не є секретом, що за будь-якої влади активно здійснювався тиск на тих суддів в провадженні яких знаходились «резонансні» справи. Це здійснювалось шляхом однобічного висвітлення обставин в ЗМІ, заявами політичних діячів, та зверненнями до правоохоронних органів із заявами «про винесення неправосудних рішень». Чинники, безумовно, впливають на об’єктивність та неупередженість суддів при прийнятті рішень. По-друге, засоби масової інформації є важливим елементом в діяльності будь-якої влади, адже саме ЗМІ доводить до відома населення ефективність та результати діяльності судової влади. За останні роки ростежується  тенденція, коли чимало українських, як друкованих видань, так і телерадіокомпаній висвітлюють судову владу та суддів в негативному ракурсі. За статистикою понад 90 відсотків інформації є критикою судових рішень. При цьому слід мати на увазі, що не завжди ЗМІ об’єктивно висвітлювали рішення судів, найчастіше такі публікації носять однобічний характер, на користь однієї із сторін по справі. Дуже рідко до відома громадян доводяться ті рішення, якими суди поновлюють порушенні права та свободи громадян, виносять мудрі й справедливі ухвали. При цьому я Вас запевняю, що на Буковині така частина судових рішень становить переважну більшість. Щодо специфіки судової влади, то я хочу зазначити наступне. Давайте звернемо увагу, зокрема, на результати розгляду цивільних справ. У цивільному процесі завжди беруть участь дві сторони – позивач та відповідач. У кожному рішенні, яке ухвалює суд, одна із сторін залишається незадоволеною, а іноді й обидві, які потім обвинувачують суддів у несправедливості, необ’єктивності та упередженості.

Із практики можу навести приклад: останнім часом збільшилась кількість цивільних справ щодо стягнення майна громадян за невиконання кредитних зобов’язань перед банками, фінансовими установами. Укладаючи ці договори люди усвідомлювали, що після встановленого договором періоду часу їм прийдеться повернути взятий кредит з погашенням відсотків. У нинішній кризовій економічній ситуації, коли настає час повертати вказані кошти та відповідні відсотки, громадяни починають породжувати судові справи, з метою ухилитись від виконання своїх цивільних зобов’язань. З метою затягування ухвалення кінцевого рішення по таких справах та неповернення боргів відповідачі вчиняють всі можливі дії, спрямовані на відкладення та перенесення судових засідань, що призводить до різних негативних процесів в судовій системі, зокрема, виникнення судової тяганини при розгляді вказаної категорії справ. Безумовно, це також породжує певний відсоток невдоволених діями суду громадян.

Якщо ж взяти до уваги розгляд кримінальних проваджень, то сторони, інші учасники бувають також невдоволеними рішеннями судів. Сторона обвинувачення апелює на м’якість рішень, сторона захисту – на суворість. Але більшість рішень судів першої інстанції в кримінальних провадженнях не оскаржуються, що свідчить про їх справедливість, гуманність та відповідність чинному законодавству.

Проте, я не можу стверджувати, що за останні роки були лише негативні наслідки, є дійсно й позитивні зрушення. Наприклад, Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року було визнано Венеціанською комісією одним із найкращих у світі, по-перше, у зв’язку із тим, що він, дійсно, забезпечив істотний механізм захисту прав учасників процесу від тиску правоохоронних органів. Для того, щоб об’єктивно оцінити дії «Нового КПК» давайте звернемо увагу на факт зменшення кількості осіб, які утримуються під вартою, збільшення кількості ухвалення виправдувальних вироків. Це свідчить про підвищення рівня судової захищеності громадян від необґрунтованих та незаконних дій з боку правоохоронних органів. Лише апеляційним судом Чернівецької області за 2 з половиною місяці поточного року ухвалено та підтверджено законність ухвалення 15-ти виправдувальних вироків, чого раніше при  «радянському» КПК 1960 року не було та не могло бути. Разом із тим, після законодавчого впровадження нових кримінально – процесуальних норм та їх апробації на практичному рівні залишається багато неузгодженостей, які необхідно усунути на законодавчому рівні шляхом внесення змін та доповнень до КПК.

- Охарактеризуйте позитивні тенденції які відбулись з того часу відколи Ви очолюєте апеляційний суд Чернівецької області.

- У Чернівецькій області окрім апеляційного суду діють ще 15 місцевих судів загальної юрисдикції. Після призначення мене рішенням Вищої ради юстиції на посаду голови апеляційного суду було з’ясовано, що майже в усіх судах області були вакантні адміністративні посади голів і заступників голів судів, навіть, по два-три роки. Я особисто відвідав усі суди області та виявив ряд проблемних питань здійснення правосуддя в цих судах. Також, найбільш авторитетних та юридично грамотних суддів даних судів рекомендував для призначення на адміністративні посади. Та ж сама ситуація відбувалась і в апеляційному суді. Із трьох посад заступників голови апеляційного суду жодна не була заміщена. Для того, щоб створити конструктивну атмосферу в колективі апеляційного суду та налагодити його роботу було рекомендовано кандидатури суддів для призначення на вакантні посади заступників голови. На даний час в апеляційному суді Чернівецької області налагоджено роботу з надання методичних рекомендацій суддям місцевих судів Чернівецької області, встановлено єдину практику з розгляду певних категорій справ, що призвело до зменшення кількості скарг на дії суддів та відсотку скасованих рішень судами вищестоящих інстанцій.

Проте, процес поліпшення якості роботи судів Чернівецької області не закінчено, нам є над чим працювати далі. Я докладу усіх зусиль, для того щоб довіра до суддівського корпусу Буковини була відновлена.

Якщо ми торкнулись питання довіри громадян до судової влади, то проаналізуйте проблемні питання останньої та необхідність проведення процедури люстрації судової влади.

Так, проблеми є. Переважна більшість суддів виконують свій обов’язок з честю та гідністю. Але, як і у кожній системі державних органів, у судовій владі також є люди, вчинки та рішення яких підривають довіру до суддівського корпусу в цілому. Так, сьогодні в суддівському середовищі нагально назріла необхідність самоочищення. Проте, воно повинне відбуватись відповідно до норм Конституції України та міжнародного законодавства, без політизації процесу та тиску на судову владу.
Також, часто виникає ситуація, коли громадяни через необізнаність переоцінюють повноваження голови апеляційного суду. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова апеляційного суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Інститут судової влади суттєво відрізняється від інших інститутів державної влади. Громадяни проводять аналогію структури судової влади і структурою, яка існує у прокуратурі та інших правоохоронних органах. На відмінну від останніх, у нас немає жодної ієрархії, суддя, який займає адміністративну посаду, чи інший суддя вищестоячої інстанції не може поза процесуальним шляхом вплинути на суддів нижчої інстанції. Голови апеляційних судів в Україні не призначають та не обирають суддів жодної інстанції, не можуть накласти на них дисциплінарне стягнення. Участь в призначенні або переведенні суддів беруть, відповідно, Президент України та Верховна Рада України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції. Судді є рівними між собою в провадженні правосуддя і будь-який вплив збоку голів апеляційних судів на інших суддів прямо заборонений законодавством України та суперечить самому поняттю суддівської «незалежності», що безумовно відповідає нормам міжнародного законодавства.

-  Які найбільші проблеми сьогоднішньої судової влади?

- Найбільшою проблемою є незалежність судової влади. Для ефективного, якісного та неупередженого виконання своїх функцій суддям та працівникам судів повинні бути належно забезпечені умови відправлення правосуддя. Це забезпечення передбачає достатнє державне фінансування, в першу чергу,  для поліпшення матеріально-технічної сторони роботи судових органів. Є багато невирішених проблем з приміщеннями судів, забезпеченням оргтехнікою та поштовими конвертами, марками ін.. Кращого бажає й заробітна платня працівників апарату судів, яка складає трохи більше однієї тисячі гривень. При цьому існують жорсткі вимоги до особи, яка бажає працювати в апараті суду. Перш за все це наявність закінченої вищої юридичної освіти з кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста чи магістра. Мені дуже прикро усвідомлювати, що держава таким чином піклується про «молодих спеціалістів» і люди, які дійсно працюють більше всіх у судовій системі, отримують таку мізерну зарплату. З упевненістю можу стверджувати, що більшість працівників апарату суду є професіоналами, які постійно працюють над вдосконаленням своїх навичок та професійних знань. Але фінансування судової влади є недостатнім, у зв’язку із чим ці високодосвідчені спеціалісти звільняються з посад та йдуть працювати в інші структури, де пропонують більшу зарплатню. Колишня влада в питаннях фінансування ставила акцент на правоохоронні органи та прокуратуру, що притаманно поліцейським державам. В демократичних державах фінансування суддівської влади повинно бути на належному рівні, оскільки в демократичному суспільстві суд – це незалежна інстанція для захисту інтересів, прав і свобод громадян від будь-яких посягань. В такій незалежності, перш за все, повинні бути заінтересовані прості громадяни.

Закон України «Про судовий збір» передбачає, що кошти, отримані внаслідок сплати судового збору, йдуть на спеціальні розрахункові рахунки з яких, в подальшому, забезпечується фінансування судів. Однак, ситуація складається таким чином, що вказані кошти не йдуть на забезпечення здійснення правосуддя, тому суди профінансовані лише на 43% від їхньої потреби. На даний час судова система України недоотримала 96 млн. грн. від потреби. Проте, є й позитивні зрушення кризової ситуації з фінансування судової влади. Так, запровадження смс-повідомлень та відеоконференцій при відправленні правосуддя дійсно дозволяє зекономити кошти судів. В судах Чернівецької області широко розповсюджена практика застосування таких програм.

- Миколо Васильовичу, які тенденції чекають судову владу у нинішній політичній ситуації?

-   Перш за все я хочу сказати, що суди є поза політикою і не беруть участі в політичних процесах, які відбуваються в нашій країні. Вітчизняне законодавство декларує європейські цінності, український народ обрав напрямок євроінтеграції й, на мій погляд, судді у своїй діяльності повинні переймати досвід наших європейських колег. Головою Венеціанської комісії Д. Букіккіо неодноразово відзначались позитивні зрушення у правовій системі України, спрямовані на гармонізацію Українського законодавства до європейських норм права. Реалізація пропозицій Венеціанської комісії щодо реформування судочинства дійсно забезпечать абстрагування судової влади від політичних впливів, зберігаючи при цьому ефективний механізм відповідальності суддів. При цьому, слід підвищувати роль суддівського самоврядування шляхом формування складу Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради юстиції переважно суддями та науковцями. З їх складу слід виключити представників Президента України й Верховної Ради України, прокуратури та адвокатури, оскільки перші можуть вирішувати питання з позиції політичної доцільності, а другі можуть бути заінтересовані у вирішенні конкретних справ. Суддя є найкращим арбітром діяльності іншого судді, а науковець з професійної точки зору може найкраще оцінити рівень підготовки судді. Я вважаю, що саме такий механізм дозволить об’єктивно та неупереджено розглядати дисциплінарні провадження стосовно суддів, питання їх призначення вперше та переводу унеможливлюючи при цьому сторонній вплив. Єдина розумна співпраця політичної та судової влад можлива лише через прийняття відповідних законів. Багаторівнева система перевірки судових рішень є гарантією уникнення суддівської помилки. У зв’язку з цим, я повністю підтримую рекомендації Венеціанської комісії, та вважаю, що питання внутрішньої діяльності судів повинні розглядатись органами суддівського самоврядування, а результати діяльності судової влади – шляхом зміни або прийняття відповідного законодавства.

- Чи є у Вас особисто якісь пропозиції щодо вдосконалення системи судової влади як такої?

- Так, на мій погляд, значно підвищити якість роботи судової системи можливо системними законодавчими змінами. Сьогодні актуальною є децентралізація повноважень вищих суддівських органів самоврядування. Для більшої ефективності та зміцнення суддівського самоврядування на місцях доцільно було би надати повноваження конференції суддів за територіальним принципом обирати раду суддів у кожній області. Практика показала неефективність роботи ради суддів загальних судів, яка, по-перше, не представляє інтересів усіх загальних судів України, оскільки позбавлена представництва у ній суддів відповідних областей, не виконує обов’язки, передбачені ст. 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», через великий обсяг роботи у відповідному напрямку. Також, вважаю, що Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада юстиції дублюють функції одна одної у зв’язку із чим треба або змінити законодавство, виписавши чіткіше їхні повноваження, або ліквідувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів з передачею частини її повноважень кваліфікаційним комісіям суддів у областях, членів яких можна обирати на регіональних конференціях суддів. Це забезпечило би надійний механізм врахування інтересів та потреб судочинства в кожному конкретному регіоні. Що стосується призначення суддів на посади вперше, то, на мій погляд, слід підвищити вік та стаж кандидата на посаду судді, відповідно до 30 років та 5 років. Це значно поліпшить якість відбору кандидатів на посаду судді, адже суддя при ухваленні рішень керується не тільки Законом а і внутрішнім переконанням, що вимагає певного життєвого досвіду та юридичної практики. Створення при апеляційних судах господарсько-бухгалтерських відділів забезпечило би належне виконання всіх функцій, які виконує Державна судова адміністрація України, зі значним скороченням видатків держави на утримання апарату територіальних управлінь ДСА. За рахунок коштів, які ідуть на утримання ВККС, ДСА та ТУ ДСА, рад суддів загальних та спеціалізованих судів та їх працівників можна значно підвищити зарплату працівникам апарату судів всіх рівнів.

- Миколо Васильовичу, до нас дійшла інформація, що Ваш неповнолітній син брав участь у подіях на Київському Майдані. Чи можете Ви підтвердити або ж спростувати вказану інформацію?

-   Я не афішував ці обставини, але мій син Іван дійсно брав участь в подіях, які відбувались на Майдані. Він дуже пильно стежив за подіями які там розгорталися і одного вечора поїхав до Києва. Я дуже хвилювався з цього приводу у зв’язку з трагічними подіями на Майдані та загибеллю патріотів. Звичайно, я намагався переконати сина залишитись вдома, адже дуже хвилювався, що одного разу можу побачити його серед постраждалих. Однак Іван не послухався мене, та вирішив підтримати Майдан, бо він теж прагне до незалежного та демократичного суспільства. В той час ,коли події на Майдані торкнулись і моєї сім’ї я особисто відчув всю трагічність ситуації, зрозумів мільйони людей, які хвилювались за своїх близьких в  Києві. Не бажав би і ворогу пережити такі події і тоді я теж майже відразу, вирушив до Києва, де наяву побачив трагізм подій та незламність духу українського народу в прагненні до чесної та прозорої влади. Скажу відверто, що  був на Майдані лише три дні, однак  став одним із тих українців, які очі в очі бачили жахіття боротьби  втрат і перемог. Хоч і не був з ними всі чотири місяці, ті переживання ніколи не забуду.

- Що Ви хочете сказати нашим читачам сьогодні?

- Зараз громадяни, як ніколи,  проявляють громадську, політичну та соціальну активність. Проходять процеси формування дійсно інтелектуального та свідомого громадського суспільства. Судова влада є тим органом державної влади ,метою якої є захист прав, свобод та інтересів людини. 99% відсотків судових засідань, які проводяться на Буковині є відкритими і на них може бути присутнім будь-хто. Хочу, щоб кожен громадянин міг об’єктивно та неупереджено робити свої висновки, як щодо судової влади так і щодо тих подій, які його хвилюють. Ці висновки мають бути зроблені завдяки  відкритого доступу  до нашої діяльності, власного аналізу  подій, а не в результаті будь-якого піару або ж пропаганди.